" ... Зупинись, прислухайся на мить –               Кричать з вогню і мати, і дитина.
                      Хай буде мир!
                      Хай більше не горить
                      У пеклі війн
                     Твоє життя, Людино!"

      15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав інтернаціональний обов’язок у різний час, у різних державах.
  Після завершення Другої світової війни українці брали участь у військових конфліктах майже у 30 країнах світу та найбільш тривалою і тяжкою за наслідками була афганська війна 1979-1989 років.
   Воїни-афганці… так називаємо ми тих, хто пройшов крізь пекельний вогонь далекої східної країни. Афганістан став горнилом для них… Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов і знати ціну життя. Адже воно обривалося перед їхніми очима, іноді у неповних 19 років.
   Трохи дивно було ставити іменник «ветеран» поряд із молодими людьми, у яких, на перший погляд, лише сиві пасма в волоссі видавали про пережите. І ніхто, і ніколи не міг подумати, що хлопцям, які в юності пройшли випробування «чужою» війною, знову доведеться взяти в руки зброю, щоб нині захищати вже свою рідну землю. «Афганці» були серед перших, хто став на захист побитих студентів під час Революції Гідності, без вагань першими пішли захищати східні кордони своєї держави, і зараз вони складають кістяк української армії, боронячи рідну землю у зоні АТО. Їх бойовий досвід є великим надбанням нашої армії сьогодні.
   17 лютого у Війтовецькій бібліотеці відбулася зустріч трьох поколінь: воїна- ветерана Афганістану, учасника АТО та учнів школи. На зустрічі були присутні учні 9-11 класів, педагог-організатор Війтовецької ЗОШ І-ІІІст. Плюник М. М., спеціалісти відділу соц.. захисту населення Війтовецької селищної ради – Домбровська Р.В.,Білий А.І. , запрошені гості : майор у відставці, воїн-інтернаціоналіст - Вжещ Ю. Б.,учасник антитерористичної операції на сході нашої країни - Козерацький Я.А.
   Ведучі  своїми розповідями зуміли перенести присутніх у ті далекі 1979- 1989 роки, в атмосферу жахливих реалій далекої, гірської країни, та у вирій близької нам війни на Сході України.
   На протязі заходу учасники, із завмиранням сердець, переглядали відеоролики, документальні сюжети. В одному із них кадри бойових операцій змінювались портретами молодих хлопців, наших земляків, тих, хто не повернувся живим на рідну землю. Пам’ять про загиблих вшанували хвилиною мовчання.
   Змістовною, хвилюючою і емоційною була розповідь Козерацького Я.А. Своїми спогадами воїн АТО зумів зацікавити всіх присутніх.
Гордиться своїм батьком Денис Козерацький, учень 8 класу. Разом із рідними, він дякує Богу за те, що батько повернувся додому живим.
   Юрій Борисович поділився спогадами про тяжкі будні Афганської війни, про мужність, витримку і плече вірного товариша, про побут, бої та втрати товаришів, про адаптацію до мирного життя, розповів про види зброї, яка використовувалася у цій війні.
   Цікаво та доступно гості відповідали на запитання читачів. По закінченні заходу вони мали змогу поспілкуватись із спеціалісти відділу соц.. захисту населення Війтовецької селищної ради.
   Передивились діти фронтові фотографії з особистого архіву Вжеща Ю.Б., та фотографії Ярослава Анатолійовича .
   Спогади про мужність воїнів не залишили байдужим нікого. Подвиг учасників бойових дій на територіях інших держав , та тих воїнів, які сьогодні ціною власного життя і здоров’я відстоюють цілісність та незалежність нашої України завжди пам’ятатимуть юнаки та дівчата.
   Цей захід надав можливість встановити той тісний зв'язок із молоддю, який так необхідний для нашого спільного майбутнього.