Головна » 2015 » Серпень » 12 » Відгомін далекої війни
16:09 Відгомін далекої війни | |
 24 липня у Війтівцях, біля пам’ятника загиблим воїнам, відбулася урочиста церемонія перепоховання останків невідомого солдата, воїна Червоної Армії, загиблого під час Великої Вітчизняної війни, які знайшли на території селищного кладовища.Траурний мітинг відкрив голова селищної ради Степанюк Ігор Григорович.    Далі до слова ведучі запросили людину, яка має право розповісти про війну від імені всіх солдат, що здобули Перемогу, від імені тих, що йшли і не дійшли до неї, нагороджених і ненагороджених, живих і мертвих – голову Волочиської районної ради ветеранів Олексія Довгалюка. Олексій Іванович щиро подякував усім, хто свято береже пам'ять про полеглих воїнів, хто небайдужий до своєї історії, і наголосив, що подвиг цього солдата безсмертний, він не зітреться з пам’яті вдячних поколінь.    Після офіційних виступів присутні вшанували пам'ять загиблих у роки Великої Вітчизняної війни хвилиною мовчання. Схилили голову перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Перепоховання проходило за участі священика, настоятеля храму Преображення Господнього отця Володимира Пилипчука. Святий отець відслужив поминальну панахиду за загиблим воїном, який чекав цієї хвилини 74 роки.    Зі слів ведучих, місце, де знайшли останки бійця, зовсім не схоже на поховання. Складається враження, що тут все залишилось так, як було під час бою, в якому він загинув. Поруч виявили металеву кружку, противогаз, одеколон та осколок мінометної міни. Свідченням того, що цей солдат вів бій до останнього подиху, є купа вистріляних гільз, знайдених разом із його останками. Те, що то був не простий рядовий радянської армії, підтверджують залишки коміра із петлицями. Судячи з форми старого зразка, чоловік загинув у перші місяці війни під час оборони Волочиського району, коли під Війтівцями точився запеклий бій.
За матеріалами районної газети: «…У липні 1941р 45-та танкова і 216-та моторизована дивізії за наказом командира корпусом В.І. Чистякова повинні були в районі Війтовець утримати магістральний залізничний і шосейний вузли. Командир дивізії, полковник Ашот Саркісян, поставив завдання: 45-му, 647-му, 665-му мотострілецьким полкам затримати німецькі війська під Війтівцями якнайдовше.
Стояв спекотний липень. На полях неподалік нашого селища мовчки окопувались бійці. Чорною змійкою окопи простягались від шосейної дороги через поле, у напрямку Сарнова, а з другої сторони — від дороги через поле майже до самого блок-поста залізничної колії станції Війтівці. Раптом над пшеничним полем з'явились перші літаки, а пізніше на роздоріжжі між Війтівцями і Кривачинцями стали помітними вихори куряви, звідки зблиснули спалахи - з цього вихору, як примари, з'явилися танки. Це були війська групи армій «Південь». Роз'їжджаючись із шосейної дороги праворуч і ліворуч, танки готувалися в бойовий порядок до атаки. Зі шлейфів пилюки, збитої гусеницями, роєм вилетіли мотоциклісти, а услід за ними висунулись бронетранспортери з піхотою. Розповзаючись у різні сторони, утворюючи величезну шеренгу і огинаючи фланги, ця стальна і людська лавина ринула на окопи... …Вогневий наліт був страшним і згубним. За офіційними даними, понад 700 солдатів та офіцерів 45-ї і 49-ї танкових дивізій загинули на цих полях у нерівному бою, були розчавлені в окопах німецькими танками… Хоча, зі слів старожилів, втрати були набагато більшими….» І донині останки своїх захисників, бійців, котрі ще й досі не знайдені та не перехоронені, тримає в міцних обіймах сира Подільська земля. Доказом того є розкопані рештки та речі радянського воїна. На жаль, нам не вдалося з’ясувати ім’я цього солдата, але пам’ять про нього залишиться на віки. Багато ще безіменних могил розкидано по землі. Не було під час запеклих боїв можливості віддавати належні військові почесті і проводити обряди поховання за слов’янськими звичаями. Часто загиблих ховали там, де їх застала ворожа куля.У кровопролитних боях за Україну ввійшли у безсмертя сотні тисяч героїв різних національностей. Для них українська земля стала останньою домівкою. У результаті пошуково-польових робіт групою фахівців Хмельницького обласного осередку культурно-просвітницького благодійного товариства «Меморіал» ім. В.Стуса за допомогою свідчень місцевих жителів було знайдено останки ще двадцять одного бійця - солдатів та офіцерів 24-го механізованого корпусу, котрі також загинули у бою під Війтівцями. Завдяки бірочкам до посмертних медальйонів, вдалося ідентифікувати 9 бійців. За рекомендацією обласної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, на черговій сесії Війтовецької селищної ради також було прийнято рішення про необхідність перепоховання останків загиблих воїнів у братській могилі. Вічна пам'ять героям!
   | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |